ћ≈ƒ∆»Ѕ≤∆

¬ цьому селищ≥ знаходитьс¤ друга за популрн≥стю та в≥дом≥стю фортец¤ ’мельниччини п≥сл¤  ам"¤нц¤. Ќазва походить в≥д того, що поселенн¤ розташоване Умежи ЅугамиФ: тут ѕ≥вденний Ѕуг зСЇднуЇтьс¤ з своЇю л≥вою затокою Ѕужком. «находитьс¤ ћеджиб≥ж в 25 км. на сх≥д в≥д обласного центру, в к≥лометр≥ в≥д траси ’мельницький-¬≥нниц¤. ‘ортецю з дороги побачити важко, але можливо, зате неможливо не побачити придорожну заб≥гайл≥вку в вигл¤д≥ фортец≥, ¤ка так ≥ називаЇтьс¤ Ц Ућеджиб≥жФ. “ут звертаЇмо на бокову дорогу, перењжджаЇмо через м≥ст Ц ≥ перед нами в≥дкриваЇтьс¤ панорама могутньоњ твердин≥, що досить непогано збереглас¤ до наших час≥в. Ќеподал≥к в≥д фортец≥ Ц руњни костелу 1600 р. ѕоруч - залишки кел≥й дом≥н≥канського монастир¤ (фото 25-30). «руйновано споруду 1962 р. за наказом головар¤ колгоспу, ¤кий страждав на жорстокий деф≥цит кам≥нн¤. ћеджиб≥ж в≥домий в ≥стор≥њ з 12 ст. ¤к м≥сто ѕобужж¤, що мало торгов≥ звС¤зки з ≥ншими поселенн¤ми ¬олин≥ та  ињвщини. ¬ 13 ст. ћеджиб≥ж належав до Ѕолох≥вськоњ земл≥, ≥ вже тод≥, певно, мав деревС¤ну фортецю з земл¤ними валами, та твердин¤ була знищена за час≥в боротьби кн¤з¤ галицького з татарами. ¬≥домо, що насл≥дком т≥Їњ в≥йни було знесенн¤ вс≥х укр≥плень украњнських м≥ст близько 1255 р. ѕ≥сл¤ цього край попав п≥д безпосередню владу татар ≥ залишавс¤ п≥д нею майже 100 рок≥в.  оли ќльгерд 1362 р. прогнав з ѕод≥лл¤ татар≥в, м≥сто належало до Ћуцькоњ земл≥. ѕот≥м Ц до кн¤з≥вства Ћитовського. 1444 р., пол¤ки приЇднали ћеджиб≥ж ≥ ’м≥льник до ѕольщ≥, створивши ћеджибозьку округу. ¬ перш≥й чверт≥ 16 ст. м≥сто стало приватною власн≥стю Ц з 1540-го р ≥ майже 200 рок≥в ним волод≥ли —Їн¤вськ≥. ћ≥сто лежало на зСЇднанн≥ двох татарських шл¤х≥в: „орного ≥  учманського, тому було тут зведено мурований замок. ѕерш≥ в≥домост≥ про нього Ї за 1516 роком. «а бурхливих козацько-польських воЇн фортец¤ переходила з рук в руки: то до козак≥в, то до пол¤к≥в, то до турк≥в. Ќа самому початку повстанн¤ 1648 р. фортец¤ була захоплена козаками, та наступного року њњ в≥дбили польськ≥ в≥йська. ¬ 1650 ’мельницький по дороз≥ до  амС¤нц¤ сто¤в п≥д ћеджибожем обозом, невелика польська залога фортец≥ була змушена залишити замок Ц ≥ його зайн¤в гетьман, та ненадовго. ¬ 1657 р. козаки вт¤гли в в≥йну угорського кн¤з¤ –акоц≥, в≥н теж з своњми загонами сто¤в де¤кий час п≥д ћеджибожем. ¬ турецьких руках м≥сто було в 1672-1699 рр. Ќа поч. 18 ст. ћеджиб≥ж постраждав в≥д м≥сцевого населенн¤, коли повстанц≥ в 1702 р. обложили замок. « 1730 р. маЇтн≥стю волод≥ли „арторийськ≥. ¬ 1831 њх майно було конф≥сковано за участь в польському повстанн≥, з того часу в замку були так зван≥ Утаборов≥ збориФ Ц тут сто¤ло в≥йсько. —аме завд¤ки тому,що замок довго використовувавс¤, в≥н, можливо, ≥ збер≥гс¤ до наших час≥в так непогано. ’оча в 17 Ц 18 ст. ћеджиб≥ж потерпав в≥д багатьох воЇнних под≥й, але м≥сто було чимале й славилос¤ торг≥влею та виробництвом. 1593 р. јдам —Їн¤вський надав м≥сту магдебург≥ю, бо "... людська пам'¤ть не тривка, не в≥чна, звикли люди њњ своњм предкам залишати на папер≥" ( ≥з грамоти јдама —ин¤вського м≥стечку ћеджиб≥ж). “а й ≥нш≥ власники надавали рем≥сникам Ц ткачам, гончарам, ковал¤м, шевц¤м та кравц¤м Ц грамоти на п≥дтвердженн¤ њхн≥х прав. ƒос≥ збер≥гаютьс¤ 5 пергаментних грамот ћеджиб≥зьких власник≥в про права цех≥в в 16-18 стол≥тт¤х. ћеджиб≥зьк≥ м≥щани мали жвав≥ торгов≥ звС¤зки з Ћьвовом та його братством,  ињвом, ѕольщею. ¬ м≥ст≥ було к≥лька церков з братствами при них, одна з них Ц ”спенська Ц зразок оборонного сакрального буд≥вництва 17 ст. 1570 р. сюди д≥йшов реформаторський рух Ц тут була протестантська громада.  альв≥н≥стським пропов≥дником був “омаш ’одоровський. “епер Ц про замок. ѕлан його неправильний, в форм≥ довгастого трикутника, ¤кий своњм гострим к≥нцем лежить м≥ж Ѕугом та Ѕужком, вСњзд знаходитьс¤ в основ≥ трикутника. «амок зведено не на п≥двищинн≥, тому так≥ висок≥ його ст≥ни та башти. ƒовжина фортец≥ Ц 130 м., ширина зах≥дноњ сторони Ц 85 м. Ќайб≥льш≥ ≥ найвищ≥ будинки та мури скупчен≥ в сх≥днай сторон≥ твердин≥. « п≥вноч≥ зведено восьмикутну триповерхову башту, б≥л¤ нењ Ц житлов≥ прим≥щенн¤. « п≥вн≥чно-зах≥дного боку знаходитьс¤ невисока широка пС¤тикутна вежа з амбразурами зам≥сть в≥кон. ¬загал≥, три веж≥ замку розташован≥ в≥дпов≥дно до потреб оборони: п≥вн≥чно-зах≥дна дуже виходить за л≥н≥ю ст≥ни б≥л¤ вСњздноњ брами, восьмикутна височить на п≥вноч≥, п≥вденний б≥к, захищенний Ѕугом, маЇ кутову вежу - сх≥дну Ц величезних розм≥р≥в, своЇр≥дноњ ≥ складноњ конф≥гурац≥њ. ¬она складаЇтьс¤ з ромбовидноњ частини ≥ чотирьох нап≥вкруглих веж, що зСЇднуютьс¤ попарно з кожного боку. ” центр≥ замкового подв≥рС¤ стоњть храм, спочатку в≥н був католицький, пот≥м перероблений на православну церкву. «будовано його 1564 р. √р≥зний характер замкових споруд помС¤кшуЇтьс¤ пропорц≥¤ми церкви, тенд≥тним барочним фронтоном та високою покр≥влею, що завершуЇтьс¤ вежею з≥ шпилем. –≥зноман≥тн≥ за значенн¤м ≥ дуже розчленован≥ обСЇми замку не зустр≥чаютьс¤ в жодн≥й ≥нш≥й оборонн≥й споруд≥. Ќа територ≥њ замку працюЇ музей, вх≥д Ц 2 гр. ƒобрий пом≥чник в створенн≥ сайту ≤гор ’ома розказуЇ: «найшов один переказ про замок в ћеджибож≥. « розр¤ду тих, що "д≥до мого батька то бачив". ƒочка останнього власника замку, така соб≥ кн¤жна ќлена, захот≥ла л≥том покататис¤ на сан¤х по сн≥гу. ќт любл¤чий батько влаштував њй таке: засипали замковий дв≥р цукром, запр¤гли коней в сани, ≥ гойра! ћ≥сцев≥ до сих п≥р пам*¤тають :))

—татт¤ з "ѕам"¤ток ”крањни":

™вген≥¤ Ћопушинська

ћ≈ƒ∆»Ѕ≤«№ ј ‘ќ–“≈÷я

Ќа згадку про ћеджиб≥ж перед очима постаЇ чудовий краЇвид: зелен≥ безмежн≥ луки та спок≥йн≥ р≥чки, в≥ддзеркалений у водн≥й глад≥н≥ рожевий замок, ¤кий за високими мурами ховаЇ таЇмниц≥ своЇњ багатов≥ковоњ ≥стор≥њ. ћ≥сто стоњть на тому м≥сц≥, де зливаютьс¤ дв≥ р≥чки - ѕ≥вден-ний Ѕуг та Ѕужок. ”перше згадуЇтьс¤ вона в ≤пат≥њвському л≥топису п≥д 1146-1148 роками, коли кињвський кн¤зь ≤з¤слав ћстиславич передав у власн≥сть —в¤тославу ¬севолодовичу п'¤ть м≥ст, серед ¤ких ≥ Дћежибоже". ћеджиб≥ж входив до складу ¬олодимиро-√алицького кн¤з≥вства, що включало «ах≥дне ѕод≥лл¤. 1241 року частину ѕод≥лл¤ поневолила «олота орда. ћеджиб≥ж був добре укр≥пленою твердинею. «авойовники оволод≥ли ним аж 1255 року, п≥сл¤ чого змусили мешканц≥в знищити оборонн≥ споруди м≥ста. як ви¤вили досл≥дники останн≥м часом, тод≥, мабуть, зруйновано земл¤н≥ м≥ськ≥ вали, а замок пошкоджений мало. «годом йому, ¤к ≥ м≥сту в ц≥лому, довелос¤ зазнати нищенн¤ ≥ стати св≥дком запеклих боњв та численних лихол≥ть. Ќа жаль, у м≥ст≥ нин≥ збереглос¤ дуже мало ≥сторичних пам'¤ток, а т≥, що лишилис¤, перебувають в авар≥йному стан≥. ¬же по друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥ населенн¤ почало розт¤гати на цеглу дл¤ нових буд≥вель муруванн¤ костелу XVII стор≥чч¤ (тепер в≥н стоњть руњною), втратив ≥сторичний вигл¤д будинок б≥л¤ нього, спотворено торгов≥ р¤ди, роз≥брано ратушу. «руйнован≥ пам'¤тники на католицькому, православному та хасидському кладовищах, ¤к≥ були в задов≥льному стан≥ ще на початку стол≥тт¤. «нищено вщент церкву ”сп≥нн¤ з чудовими фресками XV стор≥чч¤, що сто¤ла на пагорб≥ з мальовничим краЇвидом ≥ напередодн≥ в≥йни була ще в доброму стан≥. Ќа м≥сц≥ њњ поставили туалет. “≥льки потужн≥ мури фортец≥, хоч ≥ занепад≥, висто¤ли перед вандал≥змом останн≥х покол≥нь, байдужих до своЇњ спадщини. ’оч ≥ нин≥ зусилл¤ реставратор≥в н≥¤к не подужають здолати муру байдужост≥. ”се, що вдалос¤ зробити за останн≥ чверть стол≥тт¤, знову руйнуЇтьс¤. ∆одноњ буд≥вл≥ не реставровано до к≥нц¤. ј фортец¤ Ї перлиною ћеджибожа, найзначн≥шою пам'¤ткою. ≤стор≥¤ споруди с¤гаЇ глибини в≥к≥в, вона пос≥дала ч≥льне м≥сце м≥ж середньов≥чних фортець св≥ту. ≤стор≥ю њњ за час≥в ”крањни-–ус≥ вивчено мало. јле на¤вн≥ арх≥тектурн≥ та археолог≥чн≥ пам'¤тки п≥дтверджують св≥дченн¤ л≥топису. –ештки земл¤них вал≥в, цих нев≥д'Їмних атрибут≥в стародавн≥х поселень, археолог≥чний матер≥ал ’≤≤-’≤≤≤ стор≥ч, ви¤влений досл≥дниками на територ≥њ фортец≥ пор¤д ≥з розкопаними мурованими укр≥пленн¤ми, похованн¤ XIII стор≥чч¤ за тереном цих укр≥плень, ¤к≥ припадають на часи татарського нападу, переконливо промовл¤ють за ≥снуванн¤ поселенн¤ в цей пер≥од. ‘ортец¤ була цитаделлю, обведеною земл¤ними валами. њњ добре збережене ¤дро час≥в ”крањни-–ус≥, що його досл≥дники ви¤вили на глибин≥ 11 метр≥в, займало площу на схил≥ високого пагорба, ув≥нчаного церквою. ћис фортец≥, повернутий у б≥к, де зливалис¤ дв≥ р≥чки, займала вежа з брамою, в≥д ¤коњ фортечн≥ мури розходилис¤ пром≥нн¤м на п≥вн≥ч ≥ зах≥д. «ах≥дне пр¤сло давнього укр≥пленн¤ нин≥ м≥ститьс¤ п≥д землею*. ¬оно под≥л¤Ї тепер≥шнЇ подв≥р'¤ фортец≥ навп≥л. «а давн≥х час≥в перед ним було викопано глибокий р≥в. Ќа рогах фортечних мур≥в сто¤ли кругл≥ в план≥ веж≥, одна з них збереглас¤ дотепер у перебудованому вигл¤д≥. Ѕарбакан, що виступав перед надбрамною вежею, захищав п≥дступи до брами. ¬≥н мав свою браму ≥ ¤вл¤в собою пр¤мокутний, розм≥ром у план≥ 10х8 метр≥в, обс¤г, накритий коробовим склеп≥нн¤м заввишки 10 метр≥в. …мов≥рно, над склеп≥нн¤м розм≥щувавс¤ бойовий майданчик, оточений зубчастим парапетом. ¬'њзна брама барбакана мала герсу - пристр≥й п≥дн≥мати й опускати вор≥тниц≥, про що св≥дчать щ≥лини завширшки 28 сантиметр≥в у муруванн≥ одв≥рк≥в та прор≥з в арц≥, що ув≥нчувала ворота. ” раз≥, ¤кби ворог прорвавс¤ через першу перешкоду - герсу, осередн≥й прост≥р барбакана боронили б з навколишн≥х дерев'¤них галерей. “аку структуру мали пам'¤тки оборонного буд≥вництва ”крањни-–ус≥ - «олот≥ ворота в  иЇв≥ та ¬олодимир≥. јле там вони були прор≥зан≥ в земл¤них валах, а в ћеджибож≥ пр¤сла фортечних ст≥н мурован≥. ѕроте в кињвських ≥ володимирських воротах за першою перешкодою, ¤к ≥ в ћеджибож≥, був прост≥р, захищений з б≥чних дерев'¤них галерей1. Ќа в≥дм≥ну од ћеджибожа герса там зупин¤ла ворога з боку м≥ста. ѕроте у вс≥х цих прикладах загальна система оборони брами була дуже под≥бною. Ќин≥ можемо пор≥внювати техн≥ку оборони трьох брам одн≥Їњ доби ”крањни-–ус≥, споруджених у р≥зних м≥сцевост¤х давньоњ держави. ÷е даЇ змогу узагальнити тогочасн≥ способи оборони й говорити про вплив кињвськоњ оборонноњ системи - найдавн≥шоњ в час≥ буд≥вництва (перша половина XI ст.) - на формуванн¤ фортечноњ арх≥тектури в ≥нших м≥сцевост¤х великоњ держави. ¬плив кињвських «олотих вор≥т на буд≥вництво володимирських вор≥т загальнов≥домий. “епер маЇмо п≥дстави вести мову про вплив кињвського оборонного зодчества ≥ на зах≥дний рег≥он ”крањни-–ус≥. ј вт≥м, зважаймо, що «олот≥ ворота в  иЇв≥ мали за вз≥рець «олот≥ ворота в  онстантинопол≥, де перед вежею з вор≥тниц¤ми був теж барбакан, ворота ¤кого мали герсу. “атари панували на ѕод≥лл≥ прот¤гом стол≥тт¤, до 1362 року, коли краЇм заволод≥ла Ћитва.  н¤зь ќльгерд передав ћеджиб≥зьку фортецю у власн≥сть своњм небожам - братам  ор¤товичам, ¤к≥, за св≥дченн¤м ≥сторик≥в, в≥дбудували й розширили њњ2. ѕерв≥сне ¤дро ув≥йшло в ансамбль ¤к дитинець, де, кр≥м оборонних споруд, були житлов≥ та господарч≥ буд≥вл≥, певно, дерев'¤н≥. ” XIV стор≥чч≥ на пагорб≥ перед дитинцем звели церкву в арх≥тектурних формах, що т¤ж≥ли до романського стилю. ‘ортечн≥ мури в той час мали товщину 1,8 метра, були прор≥зан≥ стр≥льниц¤ми, що в≥др≥зн¤лис¤ од давн≥ших. ¬они мали зсередини ≥ ззовн≥ пр¤мокутну форму ≥ розм≥р (зсередини фортец≥) 33 х 28 сантиметр≥в. ѓх перекривали кам'¤н≥ плити. –озширенн¤ каналу зсередини фортец≥ становило 10-12 сантиметр≥в. —тр≥льниц≥ XIV стор≥чч¤ мали обаб≥ч пр¤мокутну форму ≥ розм≥р в≥дпов≥дно 65х77 та 50х60 сантиметр≥в. ўоки њх трохи звужувалис¤ до середини ст≥ни, а пот≥м розширювались, були змурован≥ з великих кам' ¤них плит завтовшки 22-27 сантиметр≥в, такими самими плитами стр≥льниц≥ перекривались. ≤з зовн≥шнього боку п≥дстр≥льнична частина њх була скошена. —тр≥льниць такоњ системи збереглос¤ дуже мало, тож кожна з них маЇ неаби¤ке значенн¤. ¬они залишилис¤, бо прикрит≥ були п≥зн≥шими прибудовами. ”же в друг≥й половин≥ XV стор≥чч¤ структура стр≥льниць зм≥нюЇтьс¤: вони мають ззовн≥, а часто ≥ зсередини аркове перекритт¤. “акими стр≥льниц¤ми в ћеджиб≥зьк≥й твер-дин≥ прор≥зано зов-н≥шн≥ мури кам'¤ниць XV стор≥чч¤ в дитинц≥. ќдну триповерхову кам'¤ницю прибудо-вано ≥з зовн≥шнього боку сх≥дного пр¤сла фортечного муру дитинц¤, друга, так само триповерхова, вр≥заЇтьс¤ в п≥вденне пр¤сло. ѕершу з них радше можна назвати великою вежею (вс≥ три поверхи њњ пристосован≥ т≥льки дл¤ оборони, дл¤ житла вони не придатн≥), а друга кам' ¤ниц¤, навпаки, правила за житло. “рет≥й поверх њњ був прор≥заний широкими в≥кнами з нап≥льного ≥ дворового бок≥в, два дол≥шн≥ поверхи мали в≥кна з надв≥рного боку, а ззовн≥ - стр≥льниц≥. ѕоверхи ¤к першоњ, так ≥ другоњ кам'¤ниць були перекрит≥ кам'¤ними склеп≥нн¤ми та складчастим дахом. Ўирок≥ в≥кна, двер≥ завершувалис¤ лучковими кам'¤ними арками. ” поко¤х були коминки, з них збер≥гс¤ замурованим лише один тогочасний коминок. Ћитовськ≥ кн¤з≥ волод≥ли фортецею недовго. ” друг≥й половин≥ XV стор≥чч¤ ѕод≥лл¤ захопила ѕольща. Ќа перехрещенн≥ двох шл¤х≥в - „орного ≥  учманського, ¤кими в ’≤V-’V≤≤ стор≥чч¤х раз у раз сновигали татарськ≥ орди, ћеджиб≥зька фортец¤ стала форпостом захисту навколишн≥х под≥льських земель. ¬она часто зазнавала руйнувань. ј коли њњ в≥дбудовували, то з використанн¤м нововведень в оборонн≥й арх≥тектур≥. Ќа злам≥ ’V-’V≤ стор≥ч знову укр≥плюють п≥вн≥чну, повернуту до шл¤ху, сторону. Ѕудують дв≥ потужн≥ веж≥ - п'¤тикутну (Ћицарську) та п≥вн≥чно-сх≥дну круглу (ќф≥церську). ћури њх майже чотириметровоњ товщини, артилер≥йськ≥ стр≥льниц≥ на вс≥х ¤русах мають з внутр≥шнього боку передстр≥льничн≥ н≥ш≥ з отворами дл¤ виведенн¤ диму в≥д гарматних випал≥в. ¬елик≥ габарити веж змусили зводити посередин≥ њх стовпи дл¤ опори перекритт≥в. ƒалеко винесена за грань мур≥в Ћицарська вежа мала призначенн¤ ще й спостережного пункту. « њњ високого огл¤дового майданчика було видно довколишн≥ степи, варта на н≥й перша спов≥щала про небезпеку. ƒоз≥рну альтанку на Ћицарськ≥й веж≥ бачимо на гравюр≥ початку XIX стор≥чч¤, де фортецю зображено ще до п≥зн≥шоњ перебудови. Ќаприк≥нц≥ XV стор≥чч¤ церкву переробили на костел, в≥дтак вона набула готичних форм. ¬идовжен≥ в≥кна завершилис¤ стр≥лчастими арками, склеп≥нн¤ з нервюрами вимурували з≥ спец≥ально виготовленоњ ф≥гурноњ та жолобковоњ цегли розм≥ром 16х17 сантиметр≥в.  рипта п≥д кам'¤ною п≥длогою костелу Ї залишком перв≥сноњ церкви. ¬олодар≥ фортец≥ м≥сцев≥ магнати —ен¤вськ≥ кап≥тально реконструювали њњ. јскетичн≥, п≥дпор¤дкован≥ здеб≥льшого оборонним ц≥л¤м споруди перебудували на палац та оздобили його зовн≥ ≥ всередин≥. ¬≥кна й двер≥ було обл¤мовано б≥локам≥нними проф≥льованими лиштвами, фасади ув≥нчано ренесансовою аркатурою й ф≥гурними атаками. Ќа роз≥ фортец≥, де була в'њзна брама, прибудовано потужний, п'¤типелюстковий у план≥ баст≥он. Ѕарбакан нарощено великою пр¤мокутною з≥ скошеними кутами вежею, що височ≥Ї над баст≥оном. ѕан≥вною висотною спорудою фортец≥ стала надбрамна кругла в план≥ вежа з надбудованими двома ¤русами - четвертим ≥ п'¤тим. ƒо них можна було потрапити сходами. Ќа сход≥ замку, над кам'¤ницею, що була оборонною вежею, споруджено ще один поверх, пристосований, ¤к ≥ головний корпус, п≥д житло. —в≥тло лилос¤ до його покоњв кр≥зь широк≥ в≥кна, двер≥ обл¤мовано проф≥льованими лиштвами, у кожному покоњ, ¤к ≥ в головному корпус≥, змуровано коминки. ƒосл≥дники ви¤вили дуже ц≥каву структуру тогочасних коминк≥в, п≥зн≥ше перероблених, замурованих або розтесаних. —першу њх робили з жолобковоњ цегли розм≥ром 27х13х6 сантиметр≥в ≥ складалис¤ вони з двох аркових н≥ш. ѕор¤д з н≥шею, де спалювали дрова, була друга - вузька й висока, ¤к ≥ перша, з димарем зверху. ” н≥й сушили дрова. ќдну н≥шу в≥д другоњ в≥докремлювала перегородка завширшки в одну цеглу, що спри¤ло нагр≥ванню сушильноњ н≥ш≥. ƒвер≥ головного корпусу палацу обл¤мовано б≥локам≥нними проф≥льними блоками, розм≥щували њх у ширших ≥ вищих дверних арках попереднього пер≥оду. ¬с≥ арков≥ тогочасн≥ елементи, ¤к ≥ коминки, було вимурувано з жолобковоњ цегли. ƒоти цеглу застосовували лише в церкв≥, коли зводили склеп≥нн¤. ѕодр≥бнену цеглу дом≥шували до вапн¤ного розчину в XVI стор≥чч≥ дл¤ муруванн¤ ст≥н ≥ в тонкому шар≥ тиньку. «авд¤ки цьому та ще цегл¤ним аркам колористика замку набула рожевого в≥дт≥нку. ћальовничого вигл¤ду буд≥вл¤м надавали також велик≥ нар≥жн≥ брили вапн¤ку. ƒл¤ во¤к≥в - оборонц≥в замку - за тереном дитинц¤, уздовж п≥вн≥чного й сх≥дного фортечних мур≥в на початку XVI стор≥чч¤ було зведено дв≥ кордегард≥њ. Ќайб≥льшою тогочасною зм≥ною в структур≥ фортец≥ стало перенесенн¤ в'њзноњ брами з п≥вденно-сх≥дного рогу до зах≥дного пр¤сла фортечного муру. ѓњ розм≥щено на в≥дстан≥ 4,5 метра в≥д п'¤тикутноњ веж≥. ÷¤ зм≥на зумовлена побудовою п'¤типелюсткового баст≥ону, що закрив доступ до давньоњ брами. Ѕаст≥он мав три ¤руси з≥ склеп≥нчастими перекритт¤ми. « кожного ¤русу були п≥дступи до багатоканальних стр≥льниць, пристосованих до використанн¤ вогнепальноњ зброњ. —аме тод≥ поруч ≥з баст≥оном, у п≥вденн≥й куртин≥ з'¤вилас¤ високо п≥дн¤та над землею брама, призначена дл¤ прийманн¤ вантаж≥в, ¤к≥ р≥чками доправл¤лис¤ сюди на човнах. ѕ≥д≥ймали вантаж≥ спец≥альним блоковим пристроЇм (не збер≥гс¤). як ≥ роги буд≥вель, цю браму було вимурувано з великих тесаних брил. ћала вона аркове завершенн¤ з жолобковоњ цегли. «годом браму замурували, на м≥сц≥ њњ з'¤вилос¤ в≥кно з≥ стр≥лчастим завершенн¤м. ‘ортец¤ раз у раз перебувала в осередд≥ воЇнних под≥й. ” ¬извольну в≥йну украњнського народу 1648-1654 рок≥в њњ здобували повстанськ≥ полки ћаксима  ривоноса, ƒанила Ќеча¤. —ередньов≥чн≥й оборонн≥й споруд≥ було дедал≥ важче протисто¤ти вогнепальн≥й зброњ, тож у середин≥ XVII стор≥чч¤ вир≥шили вс≥ дол≥шн≥ ¤руси твердин≥ забутити землею й надати њм рол≥ потужного баст≥ону. “од≥ й забутили землею перш≥ ¤руси Ћицарськоњ й ќф≥церськоњ веж, сх≥дного й основного корпус≥в палацу, засипали барбакан ≥ дол≥шн≥ ¤руси надбрамноњ веж≥. ” середин≥ XVII стор≥чч¤ роз≥брали зах≥дний оборонний мур дитинц¤. ѕодв≥р'¤ фортец≥ стало просторим, ус≥ буд≥вл≥ довкола нього утворили один ансамбль. ќск≥льки фортец¤ стоњть на пагорб≥, то в гор≥шн≥й частин≥ його р≥вень денноњ поверхн≥ подв≥р'¤ п≥двищивс¤ на 3 метри, а в дол≥шн≥й - на 11 метр≥в. ¬≥дпов≥дно брама б≥л¤ п'¤тикутноњ веж≥ п≥дн¤лас¤ на новий р≥вень, перед нею постав м≥ст через р≥в, викопаний ще в XV стор≥чч≥. Ќа новому р≥вн≥ подв≥р'¤ п≥зн≥ше знову будують кордегард≥њ (на м≥сц≥ давн≥х), стайн≥ та корпус дл¤ коменданта фортец≥ (нин≥ - адм≥н≥стративний корпус). «веден≥ в XVII стор≥чч≥ стайн≥ (згодом њх назвали  аретним корпусом) мають ц≥каву структуру: вони перекрит≥ з≥мкненими склеп≥нн¤ми, що спираютьс¤ на ст≥ни й стовпи в центр≥ видовженого прим≥щенн¤ (реставровано в 1978 роц≥). Ќаприк≥нц≥ XVII стор≥чч¤ ззовн≥ фортец≥ звод¤ть могутн≥ кам≥нн≥ контрфорси, що с¤гають третього поверху палацу. ƒо цього спричинилис¤ тр≥щини в≥д розпору склеп≥нь та тиску забутуванн¤ на ст≥ни; дали тр≥щини ≥ кам'¤н≥ склеп≥нн¤ палацу, тому в XVII-XVIII стор≥чч¤х њх скр≥зь зам≥нили цегл¤ними. ƒл¤ захисту фортечних мур≥в ≥ палацу в≥д гарматних ¤дер ззовн≥ п≥д ними створюють т.зв. талуси - земл¤н≥ насипи заввишки 4-5 метр≥в. јле вс≥ запоб≥жн≥ заходи не допомогли фортец≥ всто¤ти проти турецькоњ артилер≥њ. 1672 року ћеджиб≥ж, ¤к ≥ сум≥жн≥ под≥льськ≥ терени, потрапл¤Ї на 27 рок≥в п≥д протекторат “уреччини4. “урки теж укр≥плювали цитадель, але ви¤вити результати цих њхн≥х роб≥т поки що не вдалос¤. ” 1730 роц≥ фортец¤ стаЇ власн≥стю ј.„арторийського.  ап≥тальна в≥дбудова комплексу торкнулас¤ вс≥х його споруд. ” палац≥, ¤к ви¤вили досл≥дники, було перекладено атик XVI стор≥чч¤, зм≥нено габарити в≥кон ≥ дверей, перебудовано коминки - частину њх зам≥нили на печ≥, обличкован≥ витонченою орнаментальною керам≥кою , ¤ка на жаль, нин≥ трапл¤Їтьс¤ лише фрагментарно: њњ об≥драли, можливо, уже в наш час. ѕеребудували церкву. „≥льний фасад њњ набув барокових форм, готична сигнатурка перетворилас¤ на барокову, ув≥нчану хрестом. ƒл¤ розм≥щенн¤ численноњ чел¤д≥ й залоги на м≥сц≥ похованих п≥д шаром земл≥ корпус≥в постали нов≥ буд≥вл≥; одна з них, сх≥дна, частково займаЇ площу колишнього дитинц¤. Ѕудували тод≥ цеглою розм≥ром 30-32х16-17х6,5х7 сантиметр≥в, ¤ку легко вир≥знити серед ≥ншочасних мурувань. 1793 року, п≥сл¤ под≥лу ѕольщ≥, фортец¤ потрапила у волод≥нн¤ рос≥йського ур¤ду. 1848 року замок передано в≥йськовому в≥домству. ¬≥йськовою частиною в ньому оп≥кувалас¤ цариц¤. Ќа п≥дтриманн¤ ансамблю тод≥ було витрачено велик≥ кошти. ¬с≥ споруди перебудовано в поширеному тод≥ романтичному стил≥, а арх≥тектурне оздобленн¤ њх д≥стало псевдоготичн≥ форми. ¬≥конн≥ й дверн≥ отвори розтесали, кам≥нне ренесансове обличкуванн¤ зам≥нили тиньковими проф≥л¤ми, що обл¤мували стр≥лчаст≥ завершенн¤ в≥кон ≥ дверей.  орпуси, веж≥ й фортечн≥ мури ув≥нчали декоративними зубчастими парапетами. ѕ≥вн≥чно-сх≥дну круглу вежу надбудували у формах восьмигранного з≥ стр≥лчастими дверними й в≥конними отворами, обс¤гу, пристосованого дл¤ оф≥церського з≥бранн¤ (саме тод≥ вежу назвали ќф≥церською). ” зал≥ поставили коминки, а ззовн≥, над дол≥шн≥ми ¤русами XV стор≥чч¤, засипаними землею, створили терасу й обрамували њњ чавунною огорожею. “ак само обгородили терасу над п≥вденносх≥дним баст≥оном, куди виходили двер≥ з великоњ бенкетноњ зали, перетвореноњ на масивну вежу над колишн≥м барбаканом. —т≥ни вс≥х буд≥вель ≥ фортечн≥ мури покрили вапн¤ним тиньком б≥лоњ барви, ”весь комплекс позбувс¤ вигл¤ду оборонноњ твердин≥ й перетворивс¤ на б≥лосн≥жний романтичний палац. ÷ьому спри¤в навколишн≥й краЇвид. «а рад¤нських час≥в у замку розм≥стили маслозавод, ≥ це завдало пам'¤тц≥ великоњ шкоди. ѕот≥м буд≥вл≥ пережили знегоди другоњ св≥товоњ в≥йни. јле до найб≥льших втрат спричинилас¤ м≥сцева влада, дозволивши мешканц¤м брати в замку буд≥вельний матер≥ал на зведенн¤ с≥льради, окремих садиб тощо. ѕовол≥ комплекс обертавс¤ на руњну. “аким в≥н постав перед фах≥вц¤ми ≥нституту Д”крпроектреставрац≥¤" 1967 року, коли вони почали досл≥джувати тамтешн≥ пам'¤тки, щоб виготовити проектну документац≥ю на реставрац≥ю њх. ” наступн≥ дес¤тир≥чч¤ було вжито антиавар≥йних заход≥в на небезпечних д≥л¤нках, зм≥цнено фортечн≥ мури. ƒосл≥джено й частково реставровано церкву, п'¤тикутну вежу, сх≥дний, каретний, адм≥н≥стративний корпуси. ƒосл≥дницьк≥ та реставрац≥йн≥ роботи у фортец≥ тривають ≥ нин≥.

≤нформац≥¤ з сайту http://www.mycastles.narod.ru